A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Іване-Пустенська громада
Тернопільська область, Чортківський район

Історія села Залісся

Залісся відоме від XVст., у 1564 році належало єпископові кам'янецькому, тому його називали Залісся Єпископське.

За переказами, назва села походить від першого поселення, розташованого на вулиці, що починалася із просіки Логушівка, котра вела за ліс до села Збручанське. Звідси й назва Залісся.

Село розташоване на обширному горбі, східною частиною межує із Збручем, а південною з великим листяним лісом. Цей горб дуже прикрий, якщо підходити до села із заходу, з Гермаківки, але поверхня самого села майже рівнинна. Від Збруча село відділено вузькою смугою поля, а за цією смугою починався високий берег, а там уже й хати.. В деяких місцях віддаль села від Збруча – коло 300-400 метрів.

Великий ліс, що прилягає до села колись належав графу Баворовському, що мав свій двір у селі Гермаківці. Ліс тягнеться понад річку на південь, аж до села Кудринці, віддаляючись подекуди від Збруча.

Село має форму еліпса, з трьома поздовжними вулицями й багатьма поперечними в напрямі Збруча. Частини села мають свої назви.

В селі побутує цікавий переказ, що  в частині села, називаній «За селом», на вигоні, де схрещувались вулиці, між чотирма старими липами, стояв хрест, присвячений пам'яті знесення панщини. До Першої світової війни коло цього хреста 16 травня  збиралося село, щоб згадати тяжкі часи панщини. Більшість селян того дня не працювали. Після війни ці святкування вже не продовжувались. Недалеко коло церкви, на то лічці, при схрещенні трьох вулиць була побудована капличка, на якій був напис: «На пам'ятку Берестейській унії». Після Другої світової війни вона зникла, але у 90-х роках минулого століття жителі села відбудували на цьому місті капличку.

В селі є величава церква, мурована із збручанського каменю, побудована в 1835 році, а відновлена в 1896 році заходами о. Сваричевського. Побіч церкви  є дерев'яна дзвіниця в якій до Другої світової війни висіло п'ять дзвонів різної величини. В часі війни москалі наказали здати всі дзвони на гармати. Вночі перед здачею зникли деякі дзвони з дзвіниці, а  між ними і найбільший. Парох о. Сваричевський із довіреними людьми закопали ці дзвони в землі, а  менші дзвони здали. Ніхто цьому вчинку не зрадив і дзвони залишилися в селі.

У селі є костел. У 1913 році граф Баворовський подарував латинникам велику муровану корчму, що стояла на вигоні «за селом». Це була величезна будівля із заїздом на кілька возів із кіньми та з кількома кімнатами по боках заїзду і з великою залою. Латинники  цю корчму розібрали і з того каменю почали будували костел. Вибух війни припинив будову, її закінчено аж після війни, коло 1922 року.

Гордістю села, його духовним осередком є школа, історія заснування якої починається ще з 20-х років минулого століття. Приміщення школи розташоване у двох будинках, які знаходяться на території  колишнього проворства.  У 1945 році священика виселено з приміщення і засновано Заліську семирічну школу. У листопаді 1967 року здано в експлуатацію новий корпус школи.

Залісся здавна вирізняється добрими співаками. Співали при всякій роботі, при сапанні, при поверненні з роботи в полі, вечорами на вулиці, або в неділю та свята «за селом».

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь