ЗМІСТ

РОЗДІЛ І. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА...........................................................................................................4

1.1. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ГРОМАДИ................................................................................................4

1.2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ГЕОГРАФІЧНЕ РОЗТАШУВАННЯ ГРОМАДИ...............16

Розташування та адміністративно-територіальний поділ громади..........................................................16

1.3. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ГРОМАДИ......................................................................21

Ландшафт та особливості рельєфу...............................................................................................................21

Ґрунти та земельні ресурси...........................................................................................................................22

Структура земельного фонду........................................................................................................................22

Кліматичні умови............................................................................................................................................23

Гідрологічна мережа та водні ресурси громади..............................................................................................23

Лісові ресурси.................................................................................................................................................25

Біорізноманіття та природо заповідний фонд................................................................................................25

Екологічна ситуація........................................................................................................................................27

Атмосферне повітря.......................................................................................................................................27

Забруднення поверхневих вод.............................................................................................................................28

Забруднення грунтів.......................................................................................................................................29

Управління відходами....................................................................................................................................31

1.4. ХАРАКТЕРИСТИКА НАСЕЛЕННЯ ТА ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ...................................................34

Населення громади........................................................................................................................................34

Зайнятість населення.....................................................................................................................................37

1.5. НАЯВНА ІНФРАСТРУКТУРА..............................................................................................................40

Соціальна інфраструктура............................................................................................................................40

Освіта...............................................................................................................................................................40

Загальна середня освіта.................................................................................................................................40

Дошкільна освіта............................................................................................................................................41

Охорона здоров’я...........................................................................................................................................42

Культура та спорт............................................................................................................................................43

Соціальний захист населення.......................................................................................................................43

Транспортна інфраструктура та зв'язок.......................................................................................................45

Житлово-комунальна інфраструктура.........................................................................................................46

1.6. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ТА ПІДПРИЄМНИЦТВО.................................................................49

Структура економіки за видами економічної діяльності...........................................................................49

Сільське господарство...................................................................................................................................51

1.7. ФІНАНСОВИЙ СТАН ТА БЮДЖЕТ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ..........................................54

Фінансова спроможність Іване-Пустенської сільської територіальної громади .......................................54

Доходи сільського бюджету...........................................................................................................................55

Видатки сільського бюджету.........................................................................................................................57

1.8. ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ ГРОМАДОЮ...............................................................................................60

Місцеве самоврядування...............................................................................................................................60

Адміністративні послуги...............................................................................................................................62

Органи самоорганізації населення...............................................................................................................63

Громадські організації....................................................................................................................................63

Релігійні організації.......................................................................................................................................64

1.9. МІСТОБУДУВАННЯ……………………………………………………………………………….66

1.10. ОГЛЯД ДІЮЧИХ СТРАТЕГІЧНИХ ТА ПРОГРАМНИХ ДОКУМЕНТІВ.....................................71

1.11. РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ ЗАЦІКАВЛЕНИХ СТОРІН............................................................76

Опитування мешканців громади...................................................................................................................76

Опитування представників бізнесу громади...............................................................................................83

РОЗДІЛ 2. SWOT-АНАЛІЗ............................................................................................................................88

SWOT-матриця...............................................................................................................................................90

РОЗДІЛ 3. СЦЕНАРІЇ РОЗВИТКУ ГРОМАДИ..........................................................................................95

РОЗДІЛ 4. СТРАТЕГІЧНЕ БАЧЕННЯ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ...........................99

РОЗДІЛ 5. СТРАТЕГІЧНІ, ОПЕРАТИВНІ ЦІЛІ ТА ЗАВДАННЯ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ.....................................................................................................................................................102

1. 1. Матриця цілей і завдань.......................................................................................................................102

Стратегічна ціль 1. Громада з конкурентоспроможною економікою та реалізованим інвестиційним потенціалом....................................................................................................................................................104

Стратегічна ціль 2. Громада з доступними та якісними послугами.......................................................106

Стратегічна ціль 3.«Екологічно чиста та комфортна для проживання громада».................................109

РОЗДІЛ 6. УЗГОДЖЕНІСТЬ СТРАТЕГІЇ З ДЕРЖАВНИМИ ТА РЕГІОНАЛЬНИМИ ДОКУМЕНТАМИ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ..............................................................................112

РОЗДІЛ 7. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ ТА ПЛАНУ ЗАХОДІВ.........117

РОЗДІЛ 8. ПРОВЕДЕННЯ МОНІТОРИНГУ, ОЦІНЮВАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ ТА УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ..................................................................................................................123

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

 

1.1. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ГРОМАДИ

Сліди існування людини на теренах сучасної Тернопільщини сягають доби раннього палеоліту (понад 100 000 років тому). Поблизу сіл громади виявлено археологічні пам'ятки доби мезоліту та пізнього неоліту. Дослідник Ярослав Пастернак у своїй праці «Західне Поділля на заранні історії» фіксує, що впродовж 4500–1500 рр. до н. е. населення Західного Поділля перейшло з кочового на осілий скотарсько-хліборобський спосіб життя: «будувати тривні житла, навчилося виготовляти глиняний посуд і полотняну одежу».

Головну групу пам'яток неолітичного населення становить глиняний посуд із різнобарвним мальованим орнаментом, що знайдено у 58 населених пунктах чортківської округи, серед яких назване й село Іване-Пусте. Ці знахідки свідчать про проживання тут носіїв трипільської археологічної культури — передків сучасного українського народу, що населяли рівнини між Дніпром та Карпатами.

На території Іване-Пустого, у його північно-східній частині, експедиція Київського історичного музею (керівник — Ганіна Оксана Давидівна) впродовж 1960–1985 рр. виявила стоянки трипільських поселень. Серед знахідок — жіночі бронзові прикраси, глиняний посуд, бронзові наконечники стріл, піч-домниця для виплавки міді (відправлена до Київського музею), гончарна піч та зерна проса. У 1958 р., під час розчистки колгоспом ставка в східній частині Іване-Пустого, знайдено бронзові вироби, у тому числі мідні шила, кинджали, бритву та прикраси — зразки торговельних зв'язків трипільців з іншими племенами.

Серед пам'яток пізнього палеоліту та доби культури шнурової кераміки (ХІ–VIIІ ст. до н. е.) в Іване-Пустому знайдена кам'яна бойова сокира — зразок цієї культури. На зміну кам'яному вікові прийшла бронзова епоха, а потім — залізна доба. У VI ст. до н. е. на цю територію прийшли скіфи, залишки поселення яких збереглися в Іване-Пустому.

Унікальними пам'ятками скіфського часу є виявлена на околицях Іване-Пустого кам'яна миска та бронзовий казан, що нині перебуває в експозиції Краківського краєзнавчого музею. У 1877 р. польська археологічна експедиція під керівництвом Кіркора провела розкопки в селі та знайшла зразки мальованого посуду й амулетів, що відповідає часу перебування скіфів.

Поблизу Гермаківки зберігся Троянів земляний вал (висота 6–8 м, ширина 20–25 м, довжина 25 км), де знайдено римські монети та бронзові знаряддя. Вал збудували племена культури фракійського гальштату для захисту від скіфів у VII ст. до н. е.

У IV ст. н. е. східні слов'яни, що заселяли терени сучасної України, утворили велике племінне об'єднання — антів. У IX ст. слов'янські землі об'єдналися в Київську Русь. Наприкінці XI ст. на теренах сучасної Тернопільщини виникли удільні князівства — Теребовлянське та Шумське, що пізніше увійшли до Галицько-Волинського князівства.

В ході розкопок 1960–1985 рр. поблизу Іване-Пустого виявлено ряд пам'яток доби Київської Русі. Залишки неукріпленого поселення XIII ст. знайдено на полі біля села — це час появи перших феодальних маєтків, залишки яких збереглися в с. Кудринці, Кривче, Окопах.

Землі Іване-Пустого та навколишніх сіл входили до складу Галицько-Волинського князівства, часто зазнавали нападів монголо-татар. Після смерті у 1340 р. останнього князя з роду Романовичів, ця територія перейшла під владу польського короля Яна Казимира, а у 1349–1393 рр. перебувала під управлінням Ольгерда, братів Коріатовичів, литовського князя Вітовта та Свидригайла.

З 1434 року землі сіл громади потрапили до складу Польського королівства. Уся Галичина (а разом з нею й досліджувані населені пункти) перебувала під польським пануванням до кінця XVIII ст. Шляхта запровадила кріпацтво і панщину. Селяни були змушені відробляти численні дні панщини та сплачувати різноманітні податки. Наприклад, у 1846 р. в Іване-Пустому налічувалося 185 кріпацьких дворів, крім того 51 родина жила на дворі графа Боровиковського. Загальна сума грошового податку з села становила 616 золотих ринських. Кріпак Бучковський Степан, маючи 2 морги поля, зобов'язаний був відробити 42 дні пішої панщини або 12 днів з тяглом.

Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького 1648 р. охопила і Поділля. Коли загони Максима Кривоноса підійшли до Кам'янця-Подільського, в Іване-Пустому вигнано польського економа, селяни вливались у козацькі війська та палили польські маєтки. На початку 1653 р. під час набігів польських каральних загонів (під командуванням Стефана Чарнецького) село зазнало жорстокого спустошення. Восени 1653 р. через це село проїжджав польський король Ян Казимир, і польська армія знову пограбувала поселення. Пізніше село зазнавало розорення від польських жовнірів під керівництвом Ходкевича та турецьких навал.

У Гермаківці під час турецького нападу XVII ст. село було спалене, а населення пограбоване. Після відбудови поселення отримало назву за ім'ям першого господаря — Германа (Германівка → Гермаківка).

 

                          Рис.1.1. с. Гермаківка

Від XIV ст. в письмових джерелах зафіксовано Залісся: у 1564 р. воно належало єпископові кам'янецькому, через що називалося «Залісся Єпископське». Пилипче вперше згадується у 1415 р. під назвою «Філіповище» — назва походить від імені першого поселенця Філіпа. Гермаківка у письмових джерелах вперше фігурує у 1641 р., коли належала до Кам'янецького повіту.

Після першого поділу Польщі 1772 р. Галичина була передана Австрійській імперії (від 1867 р. — Австро-Угорщині). Відтоді аж до 1918 р. ці землі перебували під владою Габсбургів. Австрійський уряд, за оцінками місцевих джерел, майже не приділяв уваги розвитку культури, освіти та охорони здоров'я в регіоні.

Після скасування панщини на західноукраїнських землях у 1848 р. зі 1320 га орної землі Іване-Пустого поміщику належало 720 га, церкві — 18 га, а решта (близько 582 га) — селянам. Маєток у Гермаківці належав послідовно поміщику Зельману, потім Бліхеру, а після банкрутства останнього — графу Боварському, якому належало 70 сіл; рід Боварських панував тут до 1939 р.

У Гермаківці за часів скасування панщини кріпаки, почувши радісну звістку, найняли музиків і святкували кілька днів. Вони забрали з панського двору карбові палиці, закопали їх, а на тому місці поставили три кам'яні хрести й посадили чотири липи — символ звільнення, що стоять у пам'яті гермаківчан дотепер.

Одним із найважливіших інфраструктурних проектів регіону стало будівництво залізничної гілки «Вигнанка – Іване-Пусте» (1893–1898 рр.), яка пройшла через Гермаківку. Перший поїзд через Гермаківку пройшов у 1899 р., а залізничний вокзал у Іване-Пустому збудований у 1898 р.

Рис.1.2. Залізнична станція в с. Іване-Пусте

 

Залізнична станція «Іване-Пусте» стала кінцевою тупиковою станцією; до 13 травня 2019 р. двічі на добу ходив дизель-поїзд Тернопіль — Іване-Пусте.

У Іване-Пустому ще у 1858 р. (за указом №10960 від 16.03.1858) засновано двокласну школу, у якій 1866 р. з 77 дітей шкільного віку навчалося лише 42 учні — у ветхому приміщенні та орендованих хатах. У Пилипчі школа діяла ще за часів польського панування, спочатку як чотирикласна. У Гермаківці вища освіта була недоступна для більшості жителів; виняткові особи, що її отримали, — Остафіїв Авксентій (священник), Зуляк Михайло (ветеринар), Мизак Василь (адвокат).

У 1892 р. в Іване-Пустому розпочала діяльність читальня «Просвіти» (у Борщеві — в 1891 р.). Іване-Пустенська вітка «Просвіти» нараховувала понад 100 членів. За ініціативою молодіжного спортивно-військового товариства «Січ» (засноване після 1914 р., очолював Іван Шмиглик) збудовано будинок для читальні.

З початком Першої світової війни 1914 р. з Іване-Пустого на фронт добровольцями пішло понад 100 чоловіків, але повернулося менше половини, 12 стали інвалідами. Серед учасників збройних формувань визвольних змагань — Гнатюк Яків, Кушнірик Іван (певний час булавний УГА), Чубей Павло, Андрійчук Михайло. Восени 1916 р. до Армії Січових Стрільців вступили Пилипик Аксентій Гнатович та Николаїшин Іван Васильович — обидва згодом влилися до лав УГА.

 

Рис.1.3., 1.4. Іване-Пусте в роки Першої світової війни

 

У 1917 р. в урочищі Глинка поблизу Гермаківки відбулася битва, у якій взяли участь Українські Січові Стрільці проти московських військ. Загиблим насипано символічну могилу біля місцевої церкви.

Після Акту злуки ЗУНР і УНР 22 січня 1920 р. Західна Україна опинилася під польською окупацією внаслідок наступу військ генерала Галлера. Червона армія перебувала в Іване-Пустому в 1920 р., але не змогла там закріпитися. За Ризьким договором 1921 р. Галичина відійшла до Польщі.

Польський уряд проводив жорстку колонізаторську та асиміляційну політику: українські селяни не мали права купувати поміщицьку землю, натомість найкращі угіддя роздавалися польським переселенцям. У середині 1930-х рр. поблизу Іване-Пустого виникла мазурська колонія «Януфка Слонечна» (в перекладі — «Іванівка Сонячна») з 35 дворів із цегляними будинками, де відкрили двоповерхову школу та почали будувати костел. Крім неї, в селі проживало ще 28 польських родин. У центрі збудовано «постерунок» (жандармерія), де катували українських патріотів; особливо небезпечних відправляли до казематів Берези Картузької (зокрема, Греськів Микола Петрович).

Культурне й суспільне життя у 1920–1930-х рр. зосереджувалося довкола «Просвіти», молодіжних організацій «Пласт» (активно діяв у 1928–1930 рр., керівник — Никифорчин Микола) та «Луг» (з початку 1930-х рр.), а також підпільних осередків ОУН (перші 10 груп трійок ОУН з'явилися в Іване-Пустому ще у 1935 р., організатор — Никифорчин Микола Микитович). У 1892–1939 рр. «Просвіта» видавала художню самодіяльність: відомий просвітянський хор (диригент Боднарчук Микола) та потужний драматичний гурток.

У Пилипчі 1928 р. засноване товариство «Луг» (першими членами — Федір Оринінський, Григорій Дутка, Микола Стратійчук). «Просвіта» і кооператив у 1929 р. об'єднували 300 пилипчан. У 1936 р. в Іване-Пустому розпочато будівництво нової школи за рахунок польської держави, у тому ж році оголошено збір коштів на будівництво нової церкви — однак справа далі фундаменту не пішла.

17 вересня 1939 р. внаслідок пакту Молотова–Ріббентропа Західна Україна приєдналася до УРСР. Землі графа Боровиковського (720 га) розподілено між селянами, добудовано нову школу, створено споживчу кооперацію. Водночас органи НКВС одразу розпочали репресії: заарештовано активних учасників громадського життя — Крайовського Кирила Семеновича, Бугеру Степана Петровича, Яковишина Миколу Микитовича, всі троє були розстріляні в Чортківській тюрмі. Взимку 1940 р. в сильні морози депортовано польських колоністів на Сибір.

8 липня 1941 р. Іване-Пусте окуповане фашистами. Окупанти встановили жорсткі податки: обкільцьовано всю худобу, заборонено молоти зерно на жорнах, з кожних 0,6 га стягали 3 центнери зерна. У 1942 р. заарештована сільська інтелігенція, частину розстріляно. Серед жертв репресій — Паскарик Матей Якимович та Гаврилюк Яків Семенович, яких вдалося врятувати від шибениці завдяки переговорам Кушнірика Івана та Танасійчука Павла, які знали німецьку мову. Молодих людей вивозили на примусову роботу до Німеччини (остарбайтери).

У квітні 1944 р. Іване-Пусте звільнено від нацистів, а 6 квітня 1944 р. поблизу Гермаківки відбулася бойова сутичка, після якої село було визволено.

У лавах Радянської армії воювало 254 вихідці з Іване-Пустого, з яких 92 не повернулись — їх імена викарбувані на меморіальних плитах біля шкільного скверику. У лавах УПА воювало близько 60 осіб, більшість загинула. На фронтах з Пилипча воювало 156 осіб, 20 загинули, 36 пропали безвісти.

Після звільнення 1944 р. оголошено загальну мобілізацію; частина мешканців вступила до Червоної армії, інші залишилися у лавах УПА «Лисоня». НКВС провадило жорстокі терористичні операції проти населення. Зокрема у Іване-Пустому у 1944–1947 рр. загинуло понад 55 осіб, серед яких — бійці УПА, їхні родини та цивільні мешканці. Аксентій Бойчук (ректор Станіславської семінарії) і священник Йосип Бойчук отримали по 10 років таборів; Степан Вепрук (греко-католицький єпископ) — 10 років заслання. У 1947 р. хвиля депортацій на Сибір охопила ще кілька десятків сімей.

У 1947 р. у Гермаківці організовано два колгоспи (816 га та 785 га землі). У 1950 р. вони об'єдналися в артіль «Більшовик», яка нараховувала 1803 члени. У 1949 р. колгоспники отримували лише 500 г зерна та 12 копійок за трудодень.

У 1948 р. відбувся перший випуск Гермаківської ЗОШ. У 1967 р. в Гермаківці відкрито Будинок культури, у 1974 р. — нову середню школу на 500 місць. У 1956 р. заслужений лісівник України Микола Григорович Денека заклав у Гермаківці дендрологічний парк з екзотичних порід дерев та кущів (деякі джерела відносять перші посадки до 1936 р.).

Після проголошення незалежності відновилася діяльність греко-католицьких парафій. 13 січня 1991 р. парафія Іване-Пустого повернулася під юрисдикцію УГКЦ (у 1946–1991 рр. вона примусово перебувала в РПЦ). У 1997 р. збудовано новий храм святого Івана Богослова, який освятив єпископ Михаїл Сабрига. Стара дерев'яна церква 1763 р. є пам'яткою архітектури національного значення — взірцем подільської школи народного зодчества.

У 1992 р. в Пилипчі відкрито музейний комплекс Якова Гніздовського, до якого входять: етнографічно-мистецький музей художника, музей історії села та музей дитячої творчості (загальна площа — 160 м²).

У межах децентралізаційної реформи 2020 р. утворена Іване-Пустенська сільська громада, яка об'єднала чотири населені пункти — Іване-Пусте, Гермаківку, Залісся та Пилипче. Нова адміністративна одиниця стала суб'єктом місцевого самоврядування з повноваженнями щодо розвитку соціальної, комунальної та культурної інфраструктури.

 

Таблиця 1.1. Архітектурні та культові пам'ятки с. Іване-Пусте

Пам'ятка	Датування	Опис
Дерев'яна церква святого Івана Богослова (стара)	1763 р.	Пам'ятка архітектури національного значення, витвір подільської школи
Нова церква Івана Богослова	1997 р.	Збудована коштом парафіян, освячена єпископом Михаїлом Сабригою
Залізничний вокзал	1898 р.	Збудований за Австро-Угорщини, кінцева станція гілки Вигнанка–Іване-Пусте
Меморіальні плити загиблим воїнам	1990-ті	Іменний перелік 92 жителів, полеглих у ІІ Світовій війні
Пам'ятник Т. Шевченку	—	Встановлений у скверику поблизу школи
Капличка Юди-Тадея	1997 р.	Збудована поруч із новою церквою

 

 

Рис. 1.5., 1.6. Церква Івана Богослова 1763р.

 

 

Рис. 1.7.  Церква святого апостола Івана Богослова (нова)

Село Гермаківка — унікальна природна та архітектурна спадщина.

Гермаківський дендрологічний парк загальнодержавного значення — найбільша природна гордість громади. Закладений у 1956 р. (за іншими даними — 1936 р.) заслуженим лісівником України Миколою Григоровичем Денекою. Площа парку — 56 га, нараховує понад 1028–2000 видів і форм рослин (за різними джерелами 248 видів та 75 форм, ще за іншими даними — понад 2000 видів). Парк отримав статус державного об'єкта в 1983 р. На його честь встановлено пам'ятний знак М. Денеці (1989 р.).

Серед архітектурних пам'яток Гермаківки:

• Церква Успіння Пресвятої Богородиці — перша дерев'яна збудована у 1758 р., кам'яна — у 1815 р. (діє донині). В цоколь вмуровано кам'яні надгробні хрести з пісковику середини ХVIII ст.
• Костел (1905/1909 р.) — збудований на місці розібраної корчми за наказом графа Баворського, відреставрований у 2009 р.
• Печера «Двох Озер» (геологічна пам'ятка місцевого значення) — гіпсова карстова печера довжиною 57 м у лісовому урочищі Муравинець.
• Пам'ятники: Невідомому солдатові (1967), воїнам-односельцям (1975), Т. Шевченку (1972), «Борцям за волю України» (1995), Фігура Ісуса Христа (2001), борцю ОУН-УПА А. Назарківу (1992), три пам'ятних хрести на честь скасування панщини (1861).

с. Пилипче — батьківщина Якова Гніздовського

• Церква Успіння Пресвятої Богородиці — перша згадка 1700 р., кам'яна збудована у 1907 р. і освячена того ж року; діє донині.
• Музейний комплекс Якова Гніздовського — відкритий 1992 р., включає три зали: мистецький, етнографічний та дитячої творчості (160 м²).
• У 2001 р. встановлено пам'ятник на честь 900-ліття та 1000-ліття Борщівщини.

Село Залісся — духовна та природна спадщина.

• Церква Преображення Господнього — кам'яна, збудована з збручанського каменю у 1835 р., відновлена у 1896 р. (ніколи не закривалася радянською владою).
• Костел (1922 р.) — збудований з каміння розібраної корчми, подарованої графом Баворовським.
• Дві каплички (1934, 1992 рр.).
• Символічна могила борцям за волю України.
• Троянів земляний вал VII ст. до н.е. частково проходить через Залісся.

 

Рис. 1.8. Троянів земляний вал.

 

Серед уродженців громади досить багато талановитих та видатних діячів країни.

Найвидатніший уродженець громади — Яків Якович Гніздовський (27 січня 1915, Пилипче — 8 листопада 1985, Нью-Йорк) — американський художник українського походження, графік, кераміст, мистецтвознавець. Походив з давнього шляхетського роду герба Кораб. З 1933 р. навчався у Львівській духовній семінарії, пізніше — в академіях мистецтв Загреба та Варшави. Після Другої світової війни емігрував до США. Творив у техніках олійного живопису, акрилу, темпери, акварелі, ксилографії, кераміки. Прославився орнаментальним стилем у графіці.

 

Рис. 1.9. Яків Якович Гніздовський

 

Його роботи прикрашали кабінет президента США Джона Кеннеді в Білому домі. Твори зберігаються в провідних музеях України та світу. У Пилипчі 1992 р. відкрито музей-меморіал художника, де виставлено оригінали його робіт та архівні матеріали про його біографію.

Єпископ Степан Вепрук — уродженець Іване-Пустого, греко-католицький єпископ. Разом із Аксентієм Бойчуком (майбутнім ректором Станіславської духовної семінарії) жертвував кошти на будівництво читальні «Просвіти» ще студентом. Зазнав 10 років радянського заслання, після звільнення проживав в Аргентині як «аргентинський пенсіонер», доживав віку у рідному селі. Відомий також за іменем Степан Вепрук, а не Вапрович, як помилково вказувалося у деяких джерелах.

 

 

 

 

Рисунок 1.10. Владика Степан Вапрович

 

о. Аксентій Бойчук — уродженець Іване-Пустого, майбутній ректор Станіславської (Івано-Франківської) духовної семінарії. Зазнав 10 років радянських таборів після Другої світової війни; повернувся до рідного краю.

Віктор Вікторович Овчарук (нар. 15 липня 1974, Іване-Пусте) — видатний сучасний уродженець громади. За фахом — лікар, кандидат медичних наук. Обіймав посаду голови Тернопільської обласної ради від 8 грудня 2015 до 25 листопада 2020 р. Нині — генеральний директор (головний лікар) Тернопільського обласного клінічного перинатального центру «Мати і дитина».

Микола Григорович Денека — заслужений лісівник України, лісничий Гермаківського лісництва. Засновник Гермаківського дендрологічного парку загальнодержавного значення, завдяки якому Гермаківка стала відома в усьому колишньому СРСР і за кордоном. На його честь у 1989 р. встановлено пам'ятний знак.

Кушнірик Іван — булавний УГА в 1914–1920 рр., пізніше сільський активіст і перекладач; розстріляний НКВС 1944 р.

Никифорчин Микола Микитович (1912 р. н.) — організатор підпілля ОУН в Іване-Пустому, заснував 10 груп трійок ОУН з 1935 р.

Іван Шмиглик — голова молодіжного товариства «Січ» в Іване-Пустому в роки Першої світової.

о. Дмитро Паляниця — греко-католицький священник с. Пилипче, авторитетна особистість; 9 листопада 1933 р. провів панахиду за жертвами Голодомору, назвавши СРСР «пеклом».

Роман Стратійчук — художник, уродженець Пилипча, допомагав реставрувати іконостас церкви у 1989 р.

Основу економіки громади впродовж усієї її історії становило землеробство: вирощування зернових і коренеплодів, садівництво та бджільництво. Зберігалася традиція «толоки» — колективної взаємодопомоги: все село збиралося до когось одного й виконувало сільськогосподарські чи будівельні роботи, а наступного дня — у наступного сусіда.

У 1930-х рр. з'явилися перші молотарки (в Іване-Пустому — у коваля Чубея Павла) та сівалки, придбані за сприяння «Просвіти» і використовувані по черзі. У XIX–XX ст. у Гермаківці діяв цегляний завод польського товариства «Сокіл», переданий у 1939 р. споживчій кооперації.

Поблизу Іване-Пустого функціонувало підприємство «Світанок» (Мельниця-Подільська колективне підприємство), яке виникло на основі трьох малих шкіряних заводів («Мазега», «Палліс», «Таннер»), зведених у 1920-х рр. та націоналізованих у 1939 р. після приходу радянської влади.

Таблиця 1.2. Хронологічна таблиця ключових подій

Дата	Подія
4500–1500 рр. до н.е.	Трипільська культура на теренах Іване-Пустого
VI ст. до н. е.	Скіфське поселення; кам'яна миска та бронзовий казан
VII ст. до н. е.	Будівництво Троянового валу поблизу Гермаківки
1415 р.	Перша письмова згадка про Пилипче (Філіповище)
1434 р.	Входження земель до складу Польського королівства
1564 р.	Залісся (Єпископське) — під владою кам'янецького єпископа
1641 р.	Перша письмова згадка про Гермаківку
1648–1653 рр.	Козацько-визвольна війна: участь жителів, польські каральні походи
1763 р.	Будівництво дерев'яної церкви Івана Богослова в Іване-Пустому
1772 р.	Перший поділ Польщі: перехід до Австрійської імперії
1815 р.	Кам'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці в Гермаківці
1835 р.	Кам'яна церква Преображення Господнього в Заліссі
1848 р.	Скасування панщини; святкування в Гермаківці
1858 р.	Заснування першої двокласної школи в Іване-Пустому
1877 р.	Польська археологічна експедиція Кіркора в Іване-Пустому
1892 р.	Відкриття читальні «Просвіти» в Іване-Пустому
1898–1899 рр.	Добудова залізниці; перший поїзд до Гермаківки та Іване-Пустого
1907 р.	Кам'яна церква в Пилипчі
1914–1920 рр.	УСС, УГА та УПА: участь мешканців у визвольних змаганнях
1915 р.	Народження Якова Гніздовського в Пилипчі
1935 р.	Перші осередки ОУН в Іване-Пустому
1939 р.	Радянська окупація: розподіл землі, перші репресії
1941–1944 рр.	Нацистська окупація, примусова праця, депортації
1944 р.	Визволення від нацистів; нові хвилі репресій НКВС
1956 р.	Заснування Гермаківського дендрологічного парку (Денека М. Г.)
1983 р.	Дендропарку надано статус загальнодержавного значення
1991 р.	Повернення парафії УГКЦ; незалежність України
1992 р.	Відкриття музейного комплексу Якова Гніздовського в Пилипчі
1997 р.	Освячення нового храму Івана Богослова в Іване-Пустому
2020 р.	Утворення Іване-Пустенської сільської громади (реформа децентралізації)

 

Іване-Пустенська громада вирізняється унікальним поєднанням природної, археологічної та культурної спадщини. Гермаківський дендрологічний парк є об'єктом загальнодержавного значення й справжньою перлиною Тернопільщини з понад тисячею видів рослин. Дерев'яна церква Івана Богослова 1763 р. є пам'яткою архітектурного мистецтва національного значення. Музей Гніздовського у Пилипчі зберігає спадщину одного з найвидатніших українських художників діаспори XX ст., чиї роботи прикрашали Білий дім.

 

Висновок

Громада має значний нерозкритий туристичний потенціал: поєднання природного парку, геологічних пам'яток (печера «Двох Озер»), середньовічних укріплень (Троянів вал), численних культових споруд різних епох і музейного середовища може стати основою розвитку культурно-пізнавального туризму. Богата народна традиція (толока, хоровий спів у Заліссі, самодіяльні театральні гуртки «Просвіти») є ресурсом для відродження нематеріальної культурної спадщини. Стратегічна ставка на пам'яті визначних особистостей (Гніздовський, Вепрук, Бойчук) і боротьбу за незалежність (УСС, УГА, УПА) може посилити ідентичність громади та слугувати основою для грантових проектів із підтримки громадянського суспільства та єврофондів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ГЕОГРАФІЧНЕ РОЗТАШУВАННЯ  ГРОМАДИ

 

Розташування та адміністративно-територіальний устрій громади

 

Іване-Пустенська сільська територіальна громада (далі — Громада або Іване-Пустенська ТГ) — сільська громада у Чортківському районі Тернопільської області, утворена 23 листопада 2020 року рішеннями сільської ради восьмого скликання шляхом приєднання Гермаківської, Заліської та Пилипченської сільських рад до Іване-Пустенської сільської ради як правонаступника. Адміністративним центром Громади є село Іване-Пусте.

Громада розташована у південній частині Тернопільської області, в межах Подільської височини. Чортківський район, до складу якого входить ІПТГ, лежить у межах Подільської височини та належить до вологої, помірно теплої агрокліматичної зони. Основні річки регіону: Джурин, Серет, Нічлава, Збруч. Корисні копалини, характерні для цієї частини Поділля: вапняки, пісковики, гравій, гіпс, піски, глини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. 11. Мапа Іване-Пустенської сільської територіальної громади

 

Через територію громади проходить автомобільна дорога місцевого значення С200214. Відстань від адміністративного центру — с. Іване-Пусте — до районного центру м. Чортків складає приблизно 20–25 км, до обласного центру м. Тернопіль — близько 110–115 км. Близькість до Чорткова — найбільшого міського центру субрегіону (населення ~29 тис. осіб) — забезпечує жителям Громади доступ до закладів охорони здоров'я вищого рівня, юридичних, реєстраційних та інших адміністративних послуг.

До складу громади входять 4 населені пункти, три з яких утворюють окремі старостинські округи:

Населений пункт	Статус	КАТОТТГ
с. Іване-Пусте	Адміністративний центр	UA61060210010053243
с. Гермаківка	Старостинський округ	UA61060210020065928
с. Залісся	Старостинський округ	UA61060210030090658
с. Пилипче	Старостинський округ	UA61060210040026942

 

Ідентифікаційні коди громади:

Показник	Значення
КАТОТТГ	UA61060210000021722
Код ЄДРПОУ	04395403
Поштовий індекс	48748
Адреса	Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Іване-Пусте, вул. Шевченка Т. Г., 65
Офіційний вебсайт	ivanepustenska-gromada.gov.ua

Порівняльна характеристика Іване-Пустенської ТГ та схожих громад Чортківського району

Іване-Пустенська ТГ займає площу 80,7 км², що становить близько 1,6 % загальної площі Чортківського району (5 027,5 км²). Для об'єктивного позиціонування Громади в регіональному контексті проведено порівняльний аналіз з двома сусідніми громадами того ж району — Більче-Золотецькою та Заводською, що є схожими за типом поселення та географічним середовищем.

 

Таблиця 1.3. Порівняльна характеристика Іване-Пустенської ТГ та схожих громад Чортківського району

Показник	Іване-Пустенська ТГ	Більче-Золотецька ТГ	Заводська ТГ
Тип громади	Сільська	Сільська	Селищна
Рік утворення (у нинішньому вигляді)	2020	2016/2020	2015/2020
Площа, км²	80,7	103,9	90,4
Кількість населених пунктів	4	7	6
Адміністративний центр	с. Іване-Пусте	с. Більче-Золоте	cел. Заводське
Населення, осіб (2026 р.)	4 400	3 982	6 852
Щільність населення, осіб/км²	54,5	38,3	75,8
Юридичних осіб (всього)	83	98	132
ФОП (зареєстрованих)	335	294	684
Доходи бюджету на 1 мешканця (2025), грн	4 288,6	5 503,4	8 739,4
Частка трансфертів у доходах (2025), %	57,6	43,2	31,5
Індекс податкоспроможності 2023	0,20	0,36	0,36
Індекс податкоспроможності 2024	0,34	0,87	0,83
Індекс податкоспроможності 2025	0,3	0,6	0,6
Заклади загальної середньої освіти	4	3	5
Заклади дошкільної освіти	2	3	3
Заклади первинної медичної допомоги	4	6	5

 

 

Рис.1.12. Індекс податкоспроможності громади

 

Висновки

1. Компактна громада з вищою бюджетною ефективністю. За площею (80,7 км²) Іване-Пустенська територіальна громада є найменшою серед трьох порівнюваних громад. Водночас за показником доходів бюджету на одного мешканця (10,6 тис. грн у 2025 р.) вона демонструє відносно стабільні результати на тлі аналогічних сільських громад Тернопільщини.

2. Позитивна динаміка фінансової спроможності. Індекс податкоспроможності зріс від 0,20 у 2023 р. до 0,30 у 2024–2025 рр., що відображає реальне нарощування власної доходної бази попри умови воєнного стану. Значення 0,30, хоча й залишається нижче середньообласного рівня (1,0), свідчить про поступове підвищення самодостатності громади.

3. Висока підприємницька активність. Показник 335 зареєстрованих ФОП при 4 400 мешканців формує коефіцієнт 76,1 ФОП на 1 000 осіб — це суттєво вищий рівень, ніж середній по малих сільських громадах Тернопільщини, що свідчить про розвинену самозайнятість та мікропідприємництво. Реєстрація 83 юридичних осіб та наявність підприємств у сферах сільського господарства, переробки, торгівлі та будівництва формує базу для розширення місцевої економіки.

4. Залежність від трансфертів зменшується. Частка офіційних трансфертів у загальних доходах скоротилася з 67,2 % у 2023 р. до 57,6 % у 2025 р. — позитивна тенденція, що свідчить про випереджаюче зростання власних податкових надходжень (+45 % за 2023–2025 рр.).

5. Щільність населення нижча за середньорайонну. Показник 54,5 осіб/км² є нижчим за середньорайонний рівень і відображає загальну тенденцію депопуляції у сільській місцевості півдня Тернопільщини, що є структурним викликом для розвитку громади.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ГРОМАДИ

 

Іване-Пустенська сільська територіальна громада розташована в унікальному природному регіоні — на південних схилах Подільської височини, в межиріччі Дністра та його лівих приток. Ця локалізація формує надзвичайно цінне поєднання природних ресурсів: родючі чорноземні ґрунти лісостепової зони, значні лісові масиви, розвинена гідрологічна мережа та унікальні ландшафти каньйонів, які є невід'ємною частиною одного з найвизначніших природних об'єктів України — Дністровського каньйону.

Природно-ресурсний потенціал громади є фундаментальною конкурентною перевагою та основою для диверсифікованого розвитку: від агропромислового виробництва до рекреаційно-туристичної галузі та екологічно відповідального використання надрових ресурсів. Раціональне управління цим потенціалом у стратегічній перспективі 2025–2032 років визначатиме здатність громади забезпечити сталий економічний ріст та підвищення якості життя мешканців.

Ландшафт та особливості рельєфу

Територія Іване-Пустенської громади (загальна площа — 80,7 км²) належить до Подільської височини — одного з найхарактерніших ландшафтних регіонів Тернопільщини. Рельєф громади формується поєднанням двох контрастних природних одиниць: відносно рівного лісостепового плато та глибоковрізаних річкових каньйонів, що надає території виняткової мальовничості та туристичної привабливості.

Основну частину площі займають плато з чергуванням пагорбів і балок. Визначальною геоморфологічною рисою є наближеність до Дністровського каньйону — одного з найдовших у Європі (загальна довжина 250 км), природна межа якого пролягає вздовж південного кордону громади (поблизу сіл Пилипче та Іване-Пусте). Крутосхилля каньйонів річок Дністер і Нічлава формують своєрідний мікрорельєф із обривистими вапняковими та гіпсовими стінами, виходами корінних порід та карстовими формами.

Корисні копалини. На території громади виявлено поклади корисних копалин місцевого значення, що мають потенціал для господарського використання:

• Вапняки та вапнякові породи — сировина для виробництва будівельних матеріалів і меліорантів ґрунту (вапнування кислих ґрунтів є поширеною агротехнічною потребою регіону).
• Гіпс та ангідрит — характерні для карстових масивів Придністров'я, використовуються у будівництві та виробництві в'яжучих матеріалів.
• Пісковики — будівельний матеріал для місцевих потреб.

У регіональному контексті: у структурі мінерально-сировинної бази Тернопільської області переважають неметалічні корисні копалини (72,95% усіх родовищ) — саме до цієї групи відносяться перелічені ресурси. Для Іване-Пустенської громади промисловий видобуток корисних копалин не є основним напрямком економічного розвитку, проте локальне використання будівельної сировини має практичне значення для розвитку інфраструктури. Важливо, що будь-яке розроблення надр потребує екологічного оцінювання та узгодження з режимом природно-заповідних об'єктів.

Унікальне поєднання лісостепових ландшафтів і каньйонних систем визначає громаду як складову «Придністров'янського природного коридору» — важливої екологічної мережі регіону. Цей ландшафтний потенціал є стратегічним активом для розвитку екологічного, рекреаційного та пізнавального туризму.

 

Ґрунти та земельні ресурси

Ґрунти громади відповідають загальній закономірності лісостепової зони Тернопільської області. На більшій частині сільськогосподарських угідь поширені чорноземи типові та чорноземи опідзолені — найродючіші ґрунти регіону, що характеризуються значним вмістом гумусу (3,5–5,5%), сприятливим водно-фізичним режимом та високою потенційною продуктивністю. Громада розташована в найтеплішій, південній частині Тернопільської області, що додатково підвищує агрокліматичний потенціал цих ґрунтів.

 

Рис. Ґрунти Іване-Пустенської громади

На схилових ділянках і в долинах річок поширені лучні та лучно-чорноземні ґрунти, придатні для сіножатей і пасовищ. У місцях виходів карбонатних порід трапляються перегнійно-карбонатні ґрунти (рендзини), що потребують спеціальних агрозаходів. Загалом, ґрунтовий покрив громади характеризується високою природною родючістю, що є конкурентною перевагою в агровиробництві.

Ключова проблема: наявна ерозія ґрунтів на крутосхилих ділянках, передусім поблизу каньйонних систем, що потребує впровадження ґрунтозахисних заходів та агролісомеліорації.

Структура земельного фонду

Загальна площа земельного фонду Іване-Пустенської громади складає 8 070 га (80,7 км²). Структуру земельного фонду наведено в таблиці нижче.

 

Таблиця 1.4. Структура земельного фонду Іване-Пустенської сільської територіальної громади

Категорія земель	Частка від загальної площі
Сільськогосподарські угіддя	66,0 %
Ліси та лісовкриті площі	22,7 %
Водні об'єкти та водний фонд	2,5 %
Землі забудови (житлова, громадська)	2,0 %
Землі промисловості, транспорту	1,5 %
Природно-заповідні та інші	5,3 %

 

Сільськогосподарські угіддя займають 66,0% загальної площі, що відображає аграрну спеціалізацію громади. Характерною особливістю є значна питома вага пасовищ і сіножатей у структурі сільгоспугідь — це свідчить про потенціал для розвитку тваринництва та органічного виробництва. Ліси займають 22,7% площі, що перевищує середній показник лісистості Тернопільської області (14,6%), підтверджуючи вагомість лісового ресурсу для громади.

Для порівняння: в цілому по Тернопільській області сільськогосподарські угіддя займають 76% земельного фонду, а ліси — лише 14,6%, що означає відносно вищу лісистість Іване-Пустенської громади порівняно з регіональним середнім.

 

Кліматичні умови

Громада розташована в помірно континентальному кліматичному поясі з м'якою зимою та теплим літом. Південне географічне положення в межах Тернопільської області обумовлює формування одного з найсприятливіших агрокліматичних режимів у регіоні.

Основні кліматичні параметри:

• Середньорічна температура: +8…+9 °C
• Температура січня: –4…–5 °C (найхолодніший місяць)
• Температура липня–серпня: +21…+22 °C (найтепліші місяці)
• Річна кількість опадів: 550–650 мм (більшість — у теплий період)
• Тривалість вегетаційного сезону: 210–220 днів

Клімат громади сприяє вирощуванню широкого спектру сільськогосподарських культур — зернових, технічних (соняшник, ріпак), цукрових буряків, а також розвитку садівництва та ягідництва, які є перспективними нішевими напрямами для малих і середніх фермерських господарств.

Кліматичні ризики: посилення посушливості влітку та нерівномірність опадів — тенденції, характерні для Поділля в умовах кліматичних змін, — потребують впровадження водозберігаючих агротехнологій та розвитку зрошувальної інфраструктури.

 

Гідрологічна мережа та водні ресурси громади

Поверхневі водні об'єкти. Іване-Пустенська громада входить до басейну річки Дністер (басейн Чорного моря), що є однією з найважливіших річок України. Гідрологічна мережа громади включає три основних водотоки:

• Дністер — формує природну південну межу громади (поблизу сіл Пилипче та Іване-Пусте), розділяючи Тернопільську та Чернівецьку області. Річка є стратегічним природним ресурсом з потенціалом для рекреаційного використання, рибництва та туристичного розвитку. Дністровський каньйон, що формується берегами річки, є одним із топ-3 туристичних локацій Тернопільської області.
• Нічлава — протікає через село Пилипче та впадає в Дністер. Є важливим локальним водним ресурсом.
• Циганка — ліва притока Нічлави, що протікає через землі громади поблизу Гермаківки, формуючи систему заплавних угідь.

 

Рис. 1.13. Мережа поверхневих вод Іване-Пустенської територіальної громади

Наявність розвиненої гідрологічної мережі у межах порівняно невеликої (80,7 км²) громади свідчить про значний потенціал поверхневих вод для водозабезпечення, рибогосподарства та рекреації.

Підземні води. Громада забезпечена підземними водами, що використовуються переважно для питного водопостачання. Тернопільська область загалом характеризується помірним рівнем водозабезпеченості (15-те місце в Україні) — від 1 до 1,5 тис. м³ на одного мешканця на рік залежно від водності року. Водозабезпечення громади здійснюється переважно з підземних джерел, якість яких потребує постійного моніторингу.

Ключові проблеми водного сектору: незадовільний технічний стан систем водопостачання, відсутність централізованого каналізування в окремих частинах громади, що є системним викликом для підвищення якості життя мешканців.

 

 

 

Лісові ресурси

Ліси є одним із найцінніших природних активів Іване-Пустенської громади, займаючи 22,7% її площі — суттєво більше, ніж середній регіональний показник лісистості (14,6% по Тернопільській області). Лісовий масив виконує три ключові функції: ресурсну, природоохоронну та рекреаційну.

Основним лісогосподарським суб'єктом на території громади є Гермаківське лісництво, що входить до структури Філії «Чортківське лісове господарство» ДП «Ліси України». Лісництво забезпечує громаду деловою деревиною, створює робочі місця та здійснює лісоохоронні функції. Ліси Тернопільщини переважно виконують захисні та рекреаційно-оздоровчі функції й мають обмежене експлуатаційне значення, що є важливим аргументом на користь орієнтації на рекреаційне використання лісових масивів громади.

 

Біорізноманіття та природо заповідний фонд.

Природа Іване-Пустенської громади має виняткову природоохоронну цінність. На її території та в безпосередній близькості функціонують об'єкти природно-заповідного фонду різних категорій — лісові, ландшафтні заказники, а також частина буферної зони Дністровського каньйону.Громада межує та функціонально пов'язана з Національним природним парком «Дністровський каньйон» — одним з ключових природоохоронних та туристичних об'єктів Тернопільщини. НПП «Дністровський каньйон» входить до:

• Смарагдової мережі України (реєстраційний номер UA0000122, площа 10 870 га);
• туристичного бренду «Дністровський каньйон» — одного з топ-3 туристичних магнітів Тернопільської області.

Близькість до НПП є стратегічною перевагою для розвитку екологічного та рекреаційного туризму, надає громаді можливість позиціонуватись як «ворота до Дністровського каньйону» для туристів, що прямують з боку Чорткова та Тернополя.

 

Рис.1.14. Природно-заповідний фонд громади

Унікальним природним об'єктом на теренах громади є Дендропарк «Гермаківський» — пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення - найвищий рівень природоохоронного статусу для об'єктів цієї категорії в Україні. На його території зростає понад 250 видів дерев і чагарників, зокрема екзотичні для регіону породи. Це унікальний біологічний ресурс, що поєднує наукову, освітню, культурну та туристичну цінність. Дендропарк є потенційним «якірним» об'єктом для формування туристичного продукту громади в рамках регіонального бренду «Дністровський каньйон».

Лісові масиви громади поблизу каньйонів річок Нічлава та Дністер виконують важливі водорегулюючі та ґрунтозахисні функції, запобігаючи ерозії схилів і підтримуючи гідрологічний режим водотоків. Їх збереження є критично важливим для довгострокового сільськогосподарського потенціалу громади.

Рекреаційний потенціал природних ресурсів. Поєднання природних об'єктів формує потужний рекреаційно-туристичний потенціал громади:

• Придністровський ландшафт — мальовничі краєвиди каньйону Дністра та Нічлави є унікальним природним тлом для розвитку активного відпочинку, трекінгу, кінного туризму та фотографічного туризму.
• Дендропарк «Гермаківський» (загальнодержавне значення) — потенційний центр екологічного просвітництва, ботанічних екскурсій та «парку відпочинку».
• Лісові масиви поблизу каньйонів — база для маркованих еко-стежок, кемпінгів, організованих туристичних маршрутів.
• Річки Нічлава та Циганка — рибальство, водний туризм, відпочинок на воді.
• Зв'язок з НПП «Дністровський каньйон» та регіональним брендом Тернопільщини.

За даними Стратегії розвитку Тернопільської області, близько 200 тис. га ландшафтних територій регіону (15% загальної площі) мають рекреаційне значення — і Іване-Пустенська громада є органічною частиною цього рекреаційного простору.

 

Екологічна ситуація

 

Іване-Пустенська сільська територіальна громада характеризується відносно сприятливим загальним екологічним станом, що зумовлено відсутністю великих промислових підприємств — потужних стаціонарних забруднювачів навколишнього природного середовища. Водночас аграрна спеціалізація, недостатній рівень розвитку комунальної інфраструктури та незадовільний стан системи управління відходами формують комплекс екологічних викликів, характерних для переважної більшості сільських громад Тернопільщини. Для повноти аналізу екологічна ситуація у громаді розглядається у контексті регіональних тенденцій, зафіксованих у Звіті про стратегічну екологічну оцінку Стратегії розвитку Тернопільської області на 2021–2027 роки (далі — Звіт СЕО) та в Регіональній доповіді про стан навколишнього природного середовища у Тернопільській області за 2023 рік.

Атмосферне повітря. Стан атмосферного повітря на території Іване-Пустенської громади в цілому оцінюється як задовільний. Відсутність великих промислових підприємств з інтенсивними стаціонарними викидами зумовлює значно нижчий рівень антропогенного навантаження на атмосферу порівняно з урбанізованими центрами регіону. Для порівняння: у 2023 році загальний обсяг викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел у Тернопільській області становив 7,9 тис. тонн, тоді як у 2010 році — 18,5 тис. тонн. Частка сільських населених пунктів у загальному навантаженні є суттєво меншою: у 2023 році при дослідженні 1 140 проб атмосферного повітря в сільській місцевості перевищення гранично-допустимих концентрацій (ГДК) зафіксовано лише у 24 з них, або 2,1% — порівняно з 7,1% у містах.

Основні джерела забруднення атмосферного повітря громади. Незважаючи на відсутність великих стаціонарних забруднювачів, на атмосферу громади впливає ряд дифузних та сезонних джерел:

1. Автотранспорт. Автошлях територіального значення Т-20-02 (Тернопіль — Скалат — Жванець), що проходить через Іване-Пусте та Гермаківку, є основним джерелом транспортного забруднення атмосфери. Вихлопні гази автомобілів містять оксиди азоту, оксид вуглецю, сажу та формальдегід — речовини, які при інтенсивному русі здатні перевищувати ГДК у безпосередній близькості від дороги. За регіональними спостереженнями, автомобільний транспорт залишається основним джерелом забруднення атмосферного повітря в Тернопільській області. Додатковим чинником є незадовільний стан окремих ділянок дорожнього покриття, що підвищує запиленість.

2. Індивідуальне опалення. В осінньо-зимовий період значним дифузним забруднювачем є викиди від твердопаливних котлів, пічного опалення приватних домогосподарств та котелень установ. Оскільки газифікація сільських населених пунктів є неповною, значна частина домогосподарств використовує тверде паливо, що спричиняє сезонне підвищення концентрації зважених частинок та продуктів неповного згоряння.

3. Сільськогосподарська діяльність. Агросектор є потенційним джерелом специфічного забруднення атмосфери: у регіональному контексті основну загрозу становить нераціонально спланована діяльність сільськогосподарських підприємств, зокрема виділення метану при розкладі гною та побутових відходів, а також агротехнічне запилення під час оранки та збору врожаю. Сезонне спалювання стерні та сухої рослинності (незважаючи на законодавчу заборону) спостерігається в окремі роки як на Тернопільщині загалом, так і в сільських громадах Чортківського району.

4. Будівельні та ремонтні роботи. Реалізація проєктів відновлення та розвитку інфраструктури громади супроводжується короткостроковими підвищеннями концентрацій пилу та вихлопних газів від важкої техніки.

Вплив збройної агресії

На рівні Тернопільської області зафіксовано значний разовий екологічний збиток від ракетних ударів: внаслідок влучань ворожих ракет та пожеж у м. Кременці та м. Тернополі в атмосферу було викинуто 17 437 тонн забруднюючих речовин, у тому числі 17 305 тонн CO₂. Безпосередньо на території Іване-Пустенської громади бойових пошкоджень, що спричинили б забруднення атмосфери, не зафіксовано, однак фоновий рівень забруднення від воєнних дій у регіоні є підвищеним.

Атмосферне повітря громади характеризується задовільним станом із локальними перевищеннями нормативів поблизу транспортних артерій та в опалювальний сезон. Системний моніторинг атмосфери на рівні громади відсутній, що є інституційним обмеженням для прийняття управлінських рішень у цій сфері.

Забруднення поверхневих вод. Стан поверхневих водних об'єктів на території громади формується під впливом двох груп факторів: системного навантаження від відсутності чи недостатності очисних споруд для стічних вод та дифузного аграрного забруднення. Річки Нічлава, Циганка та прибережна смуга Дністра потребують особливої уваги з точки зору охорони водних ресурсів, зважаючи на статус Дністра як об'єкта транскордонного значення та його роль у водопостачанні населення суміжних регіонів.

Ключові чинники забруднення водних об'єктів:

1. Відсутність централізованої каналізації та неефективна очистка стічних вод. Це найбільш системна проблема. У регіональному контексті близько 80% забруднених зворотних вод Тернопільської області скидається підприємствами комунальної сфери через зношені каналізаційні мережі без належного очищення. У 2023 році в поверхневі водні об'єкти області скинуто 28,58 млн м³ зворотних вод, з яких 1,666 млн м³ класифікуються як забруднені.

У населених пунктах громади, де відсутнє централізоване водовідведення, мешканці використовують вигрібні ями та септики, які при порушенні норм обслуговування призводять до забруднення підземних вод і малих водотоків патогенними мікроорганізмами та нітратами. За регіональними даними, каналізаційні мережі та об'єкти водовідведення в більшості сільських населених пунктів Тернопільщини перебувають у незадовільному стані та потребують значних капіталовкладень.

2. Дифузне аграрне забруднення. Значні площі сільськогосподарських угідь громади (66% загальної площі) обробляються пестицидами та мінеральними добривами. Поверхневий стік з полів є головним механізмом надходження агрохімікатів, нітратів і фосфатів до річок Нічлава та Циганка. Стоки з тваринницьких господарств, гноєсховища та сховища отрутохімікатів також є потенційними джерелами забруднення водних об'єктів.

3. Недотримання режиму прибережних захисних смуг. Господарська діяльність у межах водоохоронних зон та прибережних смуг річок — розорювання, випасання худоби, стихійне складування відходів — безпосередньо погіршує екологічний та санітарний стан водотоків. Незадовільне розчищення русел від заторів знижує водопропускну здатність річок і у паводковий період призводить до підтоплення прибережних територій.

4. Порушення гідрологічного режиму. Характерне для сільських громад Придністров'я меліоративне навантаження минулих десятиліть, а також недостатня підтримка дренажних систем, призводить до деградації заплавних угідь та зміни гідрологічного режиму малих річок.

Програмою охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області на 2021–2027 роки передбачено будівництво та реконструкцію каналізаційних очисних споруд у низці населених пунктів, зокрема в Чортківському районі (де розташована громада). Реконструкція очисних споруд м. Чортків (продуктивністю 7 000 м³/добу) завершена у 2021 році — це позитивно впливатиме на стан водних об'єктів у нижній течії приток, що протікають через Іване-Пустенську громаду.

Поверхневі водні об'єкти громади зазнають помірного антропогенного тиску, зумовленого переважно дифузним аграрним забрудненням та відсутністю повноцінної системи водовідведення та очищення стічних вод. Стратегічним пріоритетом є відновлення водоохоронних смуг та облаштування інфраструктури водовідведення в населених пунктах.

Забруднення ґрунтів.  Ґрунти громади є одним із найцінніших природних ресурсів та водночас — об'єктом, що зазнає наростаючого антропогенного тиску. Середньозважений бал паспортизованих ґрунтів Тернопільської області становить 55 зі 100 можливих, при цьому найбільш родючі землі зосереджені саме в центральних та південних районах, до яких належить Чортківщина. Разом з тим якість ґрунтів залежить від характеру землекористування та стану екологічної культури господарювання.

Основні чинники забруднення та деградації ґрунтів:

1. Інтенсивне сільськогосподарське освоєння. Основною системною загрозою є агрохімічне забруднення. Неправильне або надмірне застосування пестицидів спричиняє мутагенний та токсичний вплив на ґрунтову екосистему. Нераціональне внесення мінеральних добрив призводить до накопичення нітратів у ґрунтах та їх міграції до підземних і поверхневих вод. Як зафіксовано у Звіті СЕО, інтенсивне сільськогосподарське використання земель Тернопільської області спричиняє зниження родючості ґрунтів через їх переущільнення, втрату грудкувато-зернистої структури, водопроникності та аераційної здатності. Загальна площа еродованих земель в області становить 215,5 тис. га — це один із визначених індикаторів для системного скорочення відповідно до Стратегії Тернопільської області.

2. Вітрова та водна ерозія. Для громади, розташованої на схилах Подільської височини з розвиненою системою каньйонів, особливою проблемою є водна ерозія схилових земель. Крутосхилля каньйонів річок Нічлава та Дністер є зонами підвищеного ерозійного ризику, де без відповідних агролісомеліоративних заходів відбувається активне змивання гумусового шару.

3. Забруднення вздовж автошляхів. Через громаду проходить автошлях Т-20-02 з інтенсивним рухом. Важкі метали з вихлопних газів автотранспорту (свинець, кадмій, нікель, цинк) осідають у ґрунтах придорожніх смуг. Ареал поширення важких металів вздовж автошляхів може сягати відстані до 1 км — що є серйозним обмеженням для ведення органічного сільськогосподарського виробництва поблизу доріг.

4. Стихійні сміттєзвалища та несанкціоновані відходи. Розміщення побутових відходів у не відведених для цього місцях призводить до фільтрації фільтрату та забруднення ґрунтів органічними речовинами та важкими металами. Рівень охоплення населених пунктів Тернопільської області послугою централізованого вивезення побутових відходів складає лише 70% — на 10% нижче загальнодержавного показника — що зумовлює появу стихійних сміттєзвалищ.

5. Поглинаючі ями та гноєсховища. У сільських домогосподарствах, де відсутня каналізація, поглинаючі ями та неналежним чином облаштовані гноєсховища є постійним джерелом забруднення ґрунтів патогенними мікроорганізмами, нітратами та фосфатами.

6. Екзогенні геологічні процеси. У межах Тернопільської області зафіксовано розвиток таких геологічних процесів, як зсуви, карст та просідання лесових ґрунтів. Для громади, розташованої у зоні розвиненого карсту (вапняково-гіпсові породи Придністров'я), існує ризик карстових провалів та зсувів на схилових ділянках.

7. Наслідки збройної агресії. Загальнонаціональна проблема забруднення ґрунтів вибухонебезпечними предметами (ВНП) та хімічними речовинами від боєприпасів актуальна для всіх регіонів України. Хоча Тернопільська область не є зоною активних бойових дій, фільтрат від зберігання відходів руйнувань внаслідок ракетних ударів (бетон, цегла, скло, шифер) несе потенційну загрозу для ґрунтового покриву.

Ґрунти громади зберігають природну родючість, однак перебувають під наростаючим агрохімічним, транспортним та ерозійним тиском. Відсутність систематичного ґрунтового моніторингу на рівні громади не дозволяє здійснювати науково обґрунтоване управління земельними ресурсами.

Управління відходами. Сфера управління відходами є однією з найбільш проблемних в екологічному вимірі для Іване-Пустенської громади — що відповідає загальнорегіональній тенденції. За даними Стратегії розвитку Тернопільської області, у 2023 році в регіоні утворилося 1 354,4 тис. тонн відходів (з урахуванням відходів домогосподарств). При цьому щорічно утворюється близько 900 тис. м³ (200 тис. тонн на рік) побутових відходів.

Ключові проблеми та виклики

1. Невідповідність існуючих місць видалення відходів нормативним вимогам. По всій Тернопільській області функціонує 115 паспортизованих сміттєзвалищ, практично всі з яких експлуатуються з порушенням екологічних та санітарно-епідемічних вимог. У містах та селищах функціонує 33 комунальних сміттєзвалища загальною площею 127,5 га, на які щорічно вивозиться близько 800 тис. м³ відходів. При цьому 26 міст і селищ (74%) та всі сільські населені пункти (100%) експлуатують звалища з порушенням земельного законодавства.

Стосовно Іване-Пустенської громади: громада відноситься до сільських, де система організованого збору та вивезення твердих побутових відходів є недостатньо розвиненою. Звалища (чи місця неорганізованого складування відходів) поблизу населених пунктів громади не відповідають сучасним екологічним стандартам.

2. Відсутність роздільного збирання відходів та переробної інфраструктури. В Тернопільській області лише 276 населених пунктів (26%) долучилися до роздільного збирання сміття, що свідчить про системний дефіцит відповідної інфраструктури та екологічної свідомості. У регіоні відсутні сміттєпереробні заводи та компостувальні станції, що стримує розширення частки відновлення відходів. Частка побутових відходів, що надходить на відновлення, становить 42% — що на 8% нижче від національного цільового показника (50% на 2024–2030 роки). Натомість частка захоронення — близько 67%, що майже вдвічі перевищує цільовий показник (35%).

3. Відсутність фінансування на нові полігони та рекультивацію. Нові полігони побутових відходів не будувались з 2010 року. Починаючи з 2022 року фінансування на рекультивацію існуючих звалищ не виділяється. Регіональним планом управління відходами (РПУВ) Тернопільської області до 2030 року передбачено будівництво 4 регіональних полігонів та закриття й рекультивацію 741 наявного звалища загальною площею 443 га — проте реалізація цих планів залишається вкрай повільною.

4. Відсутність системи поводження з окремими категоріями відходів. Системи управління побічними продуктами тваринного походження та медичними відходами на рівні регіону є недорозвиненими. Тернопільська філія ДП «Укрветсанзавод» не функціонує, що є критично важливим для аграрної громади з розвиненим тваринництвом.

5. Стихійні сміттєзвалища. Низький рівень екологічної свідомості частини мешканців та недостатнє охоплення населених пунктів послугою централізованого вивезення відходів (70% по регіону) стимулює виникнення стихійних сміттєзвалищ на узліссях, у ярах та поблизу водойм — що завдає прямої шкоди природно-рекреаційному потенціалу громади.

6. Відходи від руйнувань. У зв'язку з ракетними ударами по Тернопільській області утворилося 634,38 тонн будівельних відходів — бетону, цегли, скла, шиферу. Частина цих відходів залишається на місцях, що потребує організованого вивезення та утилізації.

Незважаючи на системні виклики, регіон демонструє окремі позитивні зрушення. На сміттєзвалищі поблизу с. Малашівці (Тернопільський район) встановлено газогенераторну установку потужністю 659 кВт для виробництва електроенергії з біогазу — що свідчить про потенціал ресурсного використання відходів. РПУВ Тернопільської області передбачає будівництво 20 компостувальних заводів та 4 сміттєпереробних підприємств із сортувальними лініями для реалізації яких потрібно 2 945 604 тис. грн. Включення громади до зони обслуговування майбутнього регіонального полігону для Чортківського кластеру є стратегічним завданням, яке потребує адвокації на рівні районної та обласної влади.

Система поводження з відходами в громаді потребує комплексної реформи, що включає: організацію системи роздільного збирання, будівництво/приєднання до регіонального полігону, рекультивацію існуючих сміттєзвалищ та підвищення екологічної свідомості мешканців. Це є одним із пріоритетних напрямів у рамках стратегічного розвитку громади.

 

Таблиця 1.5. Зведена таблиця екологічних проблем та пріоритетів

Компонент довкілля	Поточна оцінка	Основна проблема	Пріоритет дій
Атмосферне повітря	Задовільний	Транспортні викиди вздовж Т-20-02; сезонне забруднення від опалення	Середній
Поверхневі води	Помірно задовільний	Відсутність очисних споруд; аграрне дифузне забруднення	Високий
Ґрунти	Задовільний, з ризиками	Агрохімічне навантаження; ерозія схилів; відсутність моніторингу	Середній/Високий
Управління відходами	Незадовільний	Відсутність полігону; відсутність роздільного збору; стихійні звалища	Критичний

 

Таблиця 1.6. Індикатори моніторингу екологічної ситуації

Індикатор	Базове значення	Цільове значення (2032)
Частка домогосподарств, охоплених системою централізованого вивезення ТПВ, %	60% (оцінка)	95%
Частка відходів, що надходить на відновлення/переробку, %	15% (оцінка)	50%
Наявність санкціонованого місця видалення відходів	Відсутнє	Приєднання до регіонального полігону
Кількість ліквідованих стихійних сміттєзвалищ на рік	н/а	10+ на рік
Протяжність впорядкованих прибережних захисних смуг річок, км	0	15 км
Площа рекультивованих деградованих земель, га	0	50 га

Висновки

Аналіз природно-ресурсного потенціалу Іване-Пустенської громади дозволяє сформулювати такі висновки:

Сильні сторони (активи для розвитку):

1. Родючі чорноземні ґрунти (66% площі) — основа конкурентоспроможного аграрного виробництва.

2. Рівень лісистості (22,7%) — вищий за регіональний середній, з унікальним дендропарком загальнодержавного значення.

3. Розвинена гідрологічна мережа (Дністер, Нічлава, Циганка).

4. Виняткові ландшафти каньйонного типу — унікальний рекреаційний ресурс.

5. Безпосереднє сусідство з НПП «Дністровський каньйон» та регіональним туристичним брендом.

6. Задовільний екологічний стан без великих забруднювачів.

Ключові виклики:

1. Ерозія ґрунтів на схилових ділянках; необхідність впровадження ґрунтозахисних технологій.

2. Незадовільний стан водопостачальної інфраструктури.

3. Недостатнє використання рекреаційного та туристичного потенціалу природних об'єктів.

4. Відсутність затвердженого комплексного плану просторового розвитку (є пріоритетом).

Стратегічні напрями раціонального використання природних ресурсів (2026–2034):

1. Розвиток органічного та «зеленого» сільськогосподарського виробництва на базі родючих ґрунтів та чистого екологічного стану.

2. Формування туристичного продукту «Іване-Пустенська громада — ворота Дністровського каньйону» з розвитком Дендропарку як ключового об'єкта.

3. Залучення грантових коштів міжнародних програм (EU LIFE, GIZ, UNDP) для розвитку екологічної та рекреаційної інфраструктури.

4. Розробка Комплексного плану просторового розвитку з урахуванням охоронного режиму природно-заповідних об'єктів і ландшафтних цінностей.

5. Впровадження програми ґрунтозахисту та відновлення меліоративних споруд.